Синевирська Поляна та Колочава — туристичні перлини Закарпаття
Два села Закарпатської області — Синевирська Поляна та Колочава — потрапили до переліку найкращих туристичних сіл світу за версією ООН у 2025 році. Їх відзначили за поєднання унікальної природної та культурної спадщини, а також розвиток сільського туризму.
Кореспонденти Суспільного побували в Синевирській Поляні та дізналися, чим тут приваблюють туристів, як місцевий бізнес розвивається під час війни та які проєкти планують реалізувати у громаді.
Туристична Мекка Закарпаття
Головною туристичною окрасою Синевирської громади є однойменне озеро, навколо якого сформувалася справжня етнографічна та екологічна інфраструктура. Сюди з’їжджаються мандрівники з усієї України, щоб насолодитися мальовничими краєвидами Карпат.
“Ми весною приїжджаємо, взимку приїжджаємо, восени приїжджаємо, влітку приїжджаємо, десь через два-три місяці. Приїжджаємо, щоб подихати свіжим повітрям, погуляти отут по території”, — ділиться враженнями турист із Кіровоградської області Володимир.
Окрім озера, у громаді можна відвідати екоферму “Вівчарський хутір”, центр реабілітації бурих ведмедів, а також екопарк “Синевир”, де мешкають альпаки. Усі ці локації спрямовані на відпочинок в екологічно чистому середовищі та ознайомлення з місцевими традиціями.
“Можна відвідати екоферму “Вівчарський хутір”, де ознайомитися із традиціями сироваріння, із вівчарством. Можна відвідати центр бурого ведмедя, де можна познайомитися із долею кожного мешканця, який тут проживає, та екопарк “Синевир”, де можна побачити альпаків”, — розповідає заступниця сільського голови Марія Красняник.
У реабілітаційному центрі бурих ведмедів наразі перебуває 30 тварин. Більшість із них вже адаптована до напіввільних умов — вони живуть на ділянці у 12 гектарів із річкою, лісовим масивом і зграєю собі подібних.
“Це означає, що тварини, які жили в клітці в зоопарках, в цирках, перебували в умовах, які не відповідали нормі, були перевезені сюди, тут пройшли адаптацію. Тварина випущена на ділянку 12 гектарів. Там є річка, лісовий масив, собі подібні”, — пояснює керівник центру Ярослав Бундзяк.
Крім природних локацій, туристичні місця тут створюють і приватні підприємці. У громаді функціонує парк, де мешкають 40 особин альпак. А кожного літа тут з’являються нові рогаті мешканці. Гостей також знайомлять із місцевою кухнею та традиціями вівчарства.
Доступний туризм для всіх
Нині в Синевирській громаді та Національному природному парку “Синевир” працюють над тим, щоб зробити туристичні локації доступнішими для людей з інвалідністю. Зокрема, планують запустити електротранспорт для швидкого трансферу туристів на озеро.
“Запит на цей проєкт ми вже подали, проведемо ще погодження, ще науково-технічну нараду щодо того, щоб запустити хоча б один, а якщо будуть можливості, то і два електромобілі. Щоб людей доставляли на озеро”, — розповідає начальник наукового відділу НПП “Синевир” Юрій Тюх.
До повномасштабного вторгнення Росії до України кількість туристів, які відвідували Синевирську Поляну, сягала 300 тисяч осіб на рік. Проте зараз їх число скоротилося втричі. Місцева влада докладає зусиль, аби повернути туристів до громади.
“У нас 95%, якщо не 99% — основний інвестор — це наші люди, місцеві. І велика їм вдячність за це насправді, що вони люблять свій рідний край і стараються вкласти в нього душу, бо, знаєте, що зроблено з любов’ю, то буде і мати довге життя, насправді”, — наголошує голова Синевирської громади Іван Чуп.
Синевирська Поляна та Колочава стали по-справжньому знаковими туристичними локаціями Закарпаття завдяки поєднанню природної краси, автентичності та наполегливої праці місцевих жителів. Ці села демонструють, як туризм може бути рушієм збереження унікальної культурної спадщини та розвитку сільських громад.
